Встановлення механічних властивостей вуглець-полімерних та вуглець-вуглецевих матеріалів як правило здійснюють на основі механічних випробувань тестових зразків, що являють собою достатньо прості плоскі елементи (інколи із внутрішніми отворами та пазами), які вирізають так, щоб внутрішня структура матеріалу була не порушеною. Для цього використовують різні засоби: механічне фрезерування алмазовмісними інструментами (фрезами), діаметр яких визначається радіусом заокруглень на відповідних елементах зразка; різання ультразвуковим різаком, керованим за п’ятьма осями; відрізання алмазними кругами із доведенням форми зразку іншими шліфувальними пристроями тощо.

Встановлено, що гідроабразивний струмінь, постаючи практично точковим інструментом, спроможний виконувати різання заготовок товщиною до 25,0 мм із неперпендликулярністю не гіршою за 0,1 мм, що для більшості зразків є прийнятним із точки зору точності; отримані результати свідчать і про можливість розрізання карбон-карбонових композицій товщиною до 150 мм, використовуючи можливості практично серійного обладнання, яке відповідає наявному ЛСК-400-5.